Я втомилась від болю,
Від рабства колючих дротів,
Сліз підгірклі струмки
Я втомилася лити в долоні…
Серце хоче на волю –
В Ісуса обійми святі,
Розірвавши сітки,
Що тримають планету в полоні.
Помирати втомилась
Щодня, посекундно, щораз.
Від щоденних гріхів –
На снігу закривавлені рани…
Тільки Господа милість
Стирає знеможений час
До основи віків
І вибілює шати багряні.
Я втомилась без віри
По долі іти навмання,
Без любові й надії
Ледь жевріти я притомилась.
Божа ласка безмірна
Смерть чорну хрестом зупиня,
І над Всесвітом сіє Господь
Ніжно-зоряну милість.
2003.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
В непогоду . - Николай Зимин После зимы обязательно наступит весна - символ обновления и возрождения.И не только природы,но и нас,людей.Весна - обновление природы.Бог - обновление наших грешных душ. Как сказал Иисус Христос: и Я не осуждаю тебя. Иди и больше не греши...
Только верю,знает
Бог как нас спасать.
Верю,засияет
Солнышко опять
И разгонит ветер
Стаи черных туч.
Верю, в новый вечер
Веры Божьей луч
Дивным неба светом
В кратком жизни дне
Грех наш с грязным снегом
Унесет в дожде...
